Історія Закоханої Квітоньки

Отак 2012 наступив, вже перший місяць з нього минув, а в мене до сьогоднішнього дня не було визначеності щодо того, що я буду робити в цьому році, яку свою давню мрію здійсню і яких цілей буду добиватись. Проте, сьогодні прийшло саме по собі усвідомлення того, що робити щось треба, і треба "накидати" хоча б приблизний план того, що я буду робити і чим буду займатись.

І так, почну.

1. НАРЕШТІ зробити "Карту мрії" - велику, на пів-стіни, з гарними ілюстраціями і чіткими бажаннями. Багато людей кажуть, що це справді діє. І я згідна, так як самонавіювання - шалена сила.

2. НАРЕШТІ зробити собі закордонний паспорт. Збираюсь от уже третій рік, і ніяк руки не доходять.

3. НАРЕШТІ почати відкладати хоч якісь гроші з заробітної плати - байдуже, на що, але щоб у мене завжди був окремий бюджет, який рано чи пізно мені знадобиться. Як мінімум, на якісний відпочинок.

4. Зібратись з силою волі і просто з силою і поїхати цього літа відпочивати за кордон. Паспорт у мене вже буде, гроші відкладені також будуть. Аж соромно - майже 21 рік мені, а я так ніде і не побувала в своєму житті, окрім рідної України. Хочу поїхати або в Болгарію, або в Туніс, Хорватію або Туреччину. Звичайно, не сама, а тільки з коханим.

5. Нарешті зібратись і розповісти все відверто і щиро мамі. Я не можу більше обманювати. Мене мучить совість. Досить.

6. Накупувати собі багато-багато платтячок і гарних босоніжок, і ще різних бантиків на волосся.

7. Гучно, але у вузькому колі найближчих, відсвяткувати свій 21-ий день народження, що у березні.

8. Отримати диплом бакалавра практичної психології, вдало захистити бакалаврську роботу - і поступити в магістратуру.

9. Відсвяткувати день Валентина у цьому році хоч один раз по-людськи - з Ним поряд, з вином і смачними італійськими макаронами з соусом песто. Подарувати щось інтимно-сопливе, і цілуватись, цілуватись, цілуватись...

10. Працювати на роботі, працювати над собою, працювати в університеті, працювати вдома..

Поки що все. Далі буде.

На сьогодні мені приснився дуже поганий сон. Колись десь я чула, що сни з четверга на п"ятницю збуваються. Мені снилось, що я його втратила. Він пішов від мене, він повернувся до неї - до своєї, ще поки що, дружини. Я прокинулась в такому жахливому стані, що це не передати словами. Серце скажено билося, поміряла тиск - дуже високий, вся в мокрому поту. Я не могла собі в голові вкласти, що колись він може бути не поряд зі мною. З ним я вирішила цю тему не обговорювати. Бо я занадто ним дорожу і ціную його, щоб він про це знав.

Коли на хвилинку уявляю собі, що цей сон здійснився, в мене мимовільно навертаються сльози і серце починає лупити в грудях. Я плачу, хоча знаю, що все добре, і він зі мною, і він мене кохає. Він каже, що ніколи їй цього не пробачить, цю зраду і образу. Але, чомусь до кінця я не можу в це повірити. Все-таки, 20 років прожили люди разом, у них дитина спільна, яка дуже хоче воз"єднання сім"ї, та і вона, та зрадниця, вже шкодує про свій вчинок і хоче миритись. Правда йому про це не говорить, бо ж горда. Тільки через сина передає і нятякає. Я дуже боюсь, щоб він не зламався, і не піддався. Єдине, що я можу робити - так це просто вірити йому на слово і якимось чином все більше і більше прив"язувати його до себе. Жодних гарантій. Це так страшно...

На роботі я застудила собі спинний нерв. Була на лікарняному 4 дні. Завтра знову на роботу, а ще так не хочеться. Сесія триває. Практику здала на оцінку "відмінно", хоча на самому захисті не була, так як ходила по терапевтах-невропатологах-аналізах-рентгеноскопіях-аптеках і таке інше.

Вже напевно треба мені нарешті наважитись і розповісти про свої відносини мамі. Рано чи пізно вона все одно дізнається, а ми вже не перший місяць разом - скоро 8 місяців буде - ображатись мама на мене потім буде, що я так довго мовчала і приховувала.

Все мені після цього сну відійшло на другий план. Хочеться бути з ним кожну секундочку, щоб, не Дай Боже, в хвилини моєї відсутності, щось кардинально не змінилось - в негативний для мене бік. Але це неможливо, на жаль. В нього робота, в мене навчання і робота...А так хотілось би...

Я буду боротись, якщо потрібно буде, до останнього. Я його не віддам їй. У неї є великий козир - дитина - у мене є свій великий козир - вірність і турбота, кохання і ніжність, підтримка і розуміння.

"Життя іде - і все без коректур..."

Настала довгожданна зима - і зовсім не тішить. Снігу як не було, так і нема, падають дощі, плюсова температура, слякоть і болото - фууу, моя найнеулюбленіша погода. 17 грудня в мого коханого день народження. Я так і не вигадала, що йому подарувати, тому буде банально - замовлю торт і подарую гроші. А ще приготую все для свята його. На Новий Рік напевно куплю йому якийсь класний светр.

Вчора купила собі 2 чорні плаття. Одне - спешл фор Новий Рік, а інше так - за компанію. Ще купила собі одну книжку в свою колекцію праць Зігмунда Фройда - "Тотем і табу", але ще не встигла прочитати. Мій лавлі в неділю приготував мені офігенні макарони по-італійськи, і чекав мене, золотий, з роботи, без мене не їв, шоб ми разом поїли.

Останнім часом у мене буває враження, що мені нема куди рухатись. У мене є коханий, я відносно успішна студентка, я маю мінімальну роботу, я маю дорогоцінний час на себе і для себе... Що далі???

Нє, зрозуміло, що добиватись завжди є чого... Просто на даному етапі життя я ще поки не знаю чого.

Я занадто багато думаю, коли треба і не треба. )))

Гарної і незабутньої зими всім!!!

А завтра вже зима... Хм, щоразу дивуюсь - як швидко і невпинно час біжить вперед...  Скоро випаде сніг, стане холодно, вечори почнуть наступати раніше і будуть тривати довше, буде засліплювати очі біла перина і ехо від крику буде йти на всі округи.

В університет не хожу, в мене зараз практика. Бакалаврську не пишу, тому шо мені лінь, натомість дивлюся "Секс у великому місті" - вже шостий сезон переглядаю. П"ю каву, їм шось смачненьке, планую все, що чекає мене попереду, і святкування Нового Року в тому числі. І з всього святкування на сьогоднішній день я з впевненістю можу сказати тільки одне - я буду з Ним, і це буде найкращий Новий Рік в моєму житті.

А ще робота, на якій інколи добряче компасують мозок. А ще дуже багато витрат. А ще інколи сварки з мамою. А ще інколи сон до 2 години дня. А ще інколи живильні маски на обличчі і на волоссі. А ще інколи пориви пристрасті і бажань.

Останнім часом я задумувалась про красу, розглядала все навколо, і пробувала знайти для себе особисто якісь критерії краси нашого часу. І мені це вдалось. Для більшості сучасної молоді (саме до цього контингенту я і відношусь) краса полягає в дорогих речах, які інколи страшенно без смаку комбінуються, але всі закривають на то очі - то ж дорого, а значить красиво і круто; краса для сучасної людини - в рівні оголеності тіла, в кількості косметики на цьому тілі, в кількості пірсингів і тату.  Для мене краса в іншому - в щирості посмішки, в ямочках на щоках, в блиску очей, в природньому кольорі волосся і в інтелекті.

Може я не з цієї планети, але для мене це так. І для мене набагато важливіше, щоб поряд були справжні люди, які не зрадять і не затопчуть тебе, ніж наманікюрені "красавіци і красавци", які завтра можуть продати тебе за баночку лаку для нігтів нового тону.

"Не там красу шукаєте" - хочеться кричати...

Не втомилась і не втомлюся писати про Нього... Людина, яка стала сенсом мого життя. Людина, яка робить мене щасливою. Людина, яка здатна майже на все, щоб бачити мою усмішку. Людина, яка терпить мене і мої зай*би. Людина, яка офігенно рибалить, керує машиною, роздумовує, говорить, цілується, кохається, відчуває... Офігенна людина. Найкраща людина. Це про Нього.

П. С. Скоро Новий Рік. Це класно.

П. П. С. Повернувся привид минулого. Олександр. Хоче побачитись - дуже хоче - як я можу розуміти з його настирливості і постійності в моєму житті. А я не хочу. Бо в мене нове життя, де нема місця йому.

Чудова ніч... Я, Він... Тільки двоє на зйомній квартирі... Коньяк та імпортні десерти... Надтонкі презервативи і Мальборо...

Більше нема що додати... Люблю його...

А ні, ще гаряча ванна... і запах сливи з ваніллю...

Він мені повністю довіряє... Я не знаю, чи радіти цьому, чи може це ознака того, що не так вже він мною і дорожить?.. Він вірить кожному моєму слову, вірить у мою вірність та відданість, і в те, що люблю тільки його, що він у мене один-єдиний... Насправді воно так і є...

Вчора говорили з ним про те, що для кожного з нас - зрада... Я по дурості своїй сказала, що для мене одноразовий секс з кимось іншим - не зрада, а нормальне явище... Так як з тим, іншим, у мене може бути тільки секс, він буде володіти тільки моїм тілом, в той час як він володіє мною повністю, я його люблю, у мене до нього почуття, і це не просто механічні рухи, а заняття коханням. Він сказав, що взагалі мене не розуміє, вважає мою точку зору неправильною, і ніколи б не пробачив мені секс з іншим чоловіком, навіть одноразовий. Казав, що поцілунок не вважає зрадою, бо "всяке в житті буває". До кінця розмови я зрозуміла, що блефувала. Насправді я не вважаю це нормальним. Насправді для мене секс з іншим це теж зрада, просто я намагалася викликати у нього ревнощі, стимулюючи його уяву тим, що я в ліжку з іншим чоловіком. Треба сказати, мені це вдалося. В кінці кінців, звичайно, я сказала йому, що все це гра і слова мої не відповідають дійсності. Сказала, що не хочу, щоб мене цілував, обіймав, кохав хтось, крім нього. Тому що мене в ньому все влаштовує, і я його люблю до всього. І це не порівняти ні з чим.

Я не знаю... або він такий ідеальний, або я така зіпсована. Одне з двох.

Невже насправді я його люблю...? Невже насправді це так взаємно і приносить тільки радість..??

Я зараз вже не можу уявити свій день без його присутності... Я не можу уявити собі, як це - не говорити з ним весь день, або не бачитись. Ми так  тісно зрослись з ним, що, здається...

Мені все в ньому подобається... Я ціную деталі.  Мені подобається, як він посміхається, подобаються його руки, подобається, як він сидить впевневно...Подобається, як цілує і обіймає міцно-міцно... Подобається, як нервується... Подобається, як зізнається в коханні... Подобається, як називає мене... Подобається, як приглушено стогне перед і під час оргазму... Подобається, як піклується про мене, переживає... Подобається, як розпитує про щось... Подобається його оптимізм і віра у краще... Подобається і все...

Но для тебя, исключительный мужчина, я сделаю исключительное иселючение.

П. С. Щаслива з ним. Люблю і ціную. Моя радість з голубими очима та вчорашньою щетиною. І з чуттєвими губами. І з сильними руками. І дякую Богу, Всесвіту, випадку, чи хвилині, які зробили так, що він у мене зараз є.

Від недавнього часу в мене з"явилось дещо більше обов"язків, ніж було раніше, так як влаштувалася на роботу після навчання. Працюю касиром в одному з супермаркетів міста. Досить цікава робота, проте є і свої мінуси. Занадто відповідальна робота. Треба бути уважною, швидкою, точною і ефективною. Нічого не забувати зробити. В перші дні вилітало з голови - а зараз якось ок. Все менше і менше часу у мене на нього і на наші з ним відносини. Він толерантно стерплює мої вибрики щодо роботи, і цим мене дуже радує. Він знає, що я маю право вибору - і підтримує мене повністю. Я йому постійно нию, що хочу жити з ним окремо. Питання відкладається на невизначений термін, так як є свої об"єктивні причини, але, знову ж таки, тішить те, що і у нього є це бажання.

В цьому році нам в університеті читають дуже цікаві дисципліни. Це і Психотерапія, і Психологічне консультування, і Етнічна психологія, і Політична психологія... Дуже цікаво і пізнавально. Вчора на практичному заняття з психотерапії у нас був сеанс гіпнозу. Досить класно і пізнавально. Мені сподобалось. Грала мелодійна музика, в кімнаті була напів-темрява, зручні крісла, диван, подушечки, ми всі були босі...

Приперлась додому вчора, вірніше вже сьогодні, в 3 ночі... І, за законом підлості, зранку прокинулась в 8 годині. То капец. У будні дні лягаю в 11-12 годині - і не можу встати в 6.30 - не можу і все, а тут... вихідний, і я як пів-придурочної так прокидаюсь.

Зараз п"ю гарячу каву, їм цукерки-корівки і слухаю музику. А маю стільки роботи...