Історія Закоханої Квітоньки

Вже більше місяця ми з ним живемо разом… І за цей місяць жодної хвилинки я не пошкодувала, що все сталось так, як сталось… Може це доля, може це ми так підходимо один одному – я не знаю чому так, але факт є фактом. Не було жодного ранку, щоб він не поцілував мене і не сказав – Доброго ранку; не було жодної ночі, щоб він не обійняв мене, не поцілував і не побажав солодких снів… Не було жодного дня, щоб він не спитав, як у мене справи, як самопочуття, чи я їла, чи я пила, чи є в мене гроші – якшо нема, то дає… Його опіка, ніжність, тепло і турбота, здається, безмежні. Я стараюся відповідати взаємністю – готую йому смачні обіди, інколи сніданки (коли він хоче зранку шось поїсти), віддаюсь йому у всіх смислах цього слова, кожна частинка моєї душі і тіла – повністю його. А він дуже-дуже обережно до мене ставиться. Оберігає, як ту ляльку, думає, що говорить і робить, щоб, бува, не образити…

У нас скоро перша річниця. Скоро буде рік, як ми з ним разом. Здавалось би, рік – це зовсім небагато. Люди і по 40 живуть. Але, з іншого боку… За ці 365 днів народилися сотні діточок, і померли сотні людей; сотні чоловіків і жінок взаємно закохались, а хтось назавжди оселив в своєму серці ненависть; хтось за цей рік покорив вершини кар»єри, а хтось здійснив свої давні дитячі мрії; хтось шалено розбагатів – а хтось програв в карти все своє майно, нажите протягом всього життя. Тому рік, як не крути, це не мало… Я дуже щаслива, що доля, чи шось інше, мене з ним звело. Я щодня перед сном пошепки дякую комусь далекому і могутньому, хто зробив так, щоб все було саме так.

От зараз пишу цю замітку і в кімнаті відбулася мила-премила картина. Він спить. Я набираю цю замітку. Від мого кльоцання по клавіатурі він прокидається. Кличе – Кукуська. Я кажу – поспи ще, зай. Він – я не хочу спати, я хоче тебе до себе. Іди до мене. Золоте моє котенятко. Ну як тут не піддатись, і не поцілувати кілька раз його напівсонні оченятка і губки?...

У нас шалено-безмежно-щиро-ніжно-найкращо-взаємне кохання. Він найкращий. А поряд нього я щаслива.

П.С. Ця замітка – це дубль2, тому може не така вдала, якою мала б бути перша, якби блокс не викинув помилку, і весь текст би не пішов нах*й. (((((

Все чудово. Я познайомила його з мамою - і тепер ми з ним живемо в мене вдома. Нарешті він з"їхав з тої проклятої квартири, розлучився - і почувається "абсолютно щасливим"... А моєму щастю нема межі. Кожного ранку прокидатись в його обіймах... Це свято!!!

Остаточно і безповоротно вирішили ми з ним жити разом. Зараз в активному процесі пошуку квартири - щоб затишна і чиста, щоб в зручному нам обом районі міста, щоб з меблями та технікою, щоб співвідношення ціна-якість було адекватним. На сьогоднішній день в серйозності його намірів я впевнена на всі 100%. Він дуже мене балує, і я часом пробую вилізти йому на голову, але потім розумію, що ця його голова така кохана, що не варто туди залізати і користуватися почуттями та безкорисністю цієї людини.

Невпинно в моє місто ступає весна. Снігу вже майже нема, тротуари та дороги в більшості своїй сухі. На вулиці з кожним днем теплішає. З навчанням трошки завали, але я зможу...Ще 2.5 місяці - і такий бажаний диплом буде у мене в руках.

Я почуваюся такою щасливою від усвідомлення того, що буду завжди поряд з ним. Буду поряд спати і готувати йому сніданок. Буду обирати нам шампунь та гель для душу. Буду робити такі, здавалось би, банальні, закупки продуктів разом з ним. Буду його цілувати і обіймати, коли захочеться або мені, або йому. Будемо жити так, як тільки ми двоє цього захочемо. Це зовсім скоро буде - і від цього ще щасливішою стаю. Ми так собі плануємо, щоб з квітня вже перебратися.

А зараз приготую собі смачнючого чорного чаю і буду пити його, закусуючи смачнючим печивом в шоколаді. А ввечері знову побачу кохані голубі оченята і буду торкатись губами його тіла...

Давно не писала, тільки заходжу почитати улюблених писак блоксу - і знову з головою в круговерть напів-акивного свого життя.

Все у мене добре. Навчання, робота, кохання з перервами та глибоко філософські роздуми на теми егоїзму, практичності та взаємності, на тему рівня скотинства окремих людей та надій на краще, на найкраще в найближчому майбутньому. З поставленого міні-плану на 2012 рік я вже виконала один пунктик - розповіла мамі про кохання всього свого життя. Вона, на моє превелике здивування, відреагувала досить адекватно, проте до сьогодні не може повністю змиритись з цим фактом. Ще поки не знайомились, так як, по-моєму, ще трохи повинен пройти час.

Пишу бакалаврську роботу...на тему "Ідеали та спрямованість особистості". Досить цікаво та пізнавально, опрацьовую гори літератури - і для бакалаврської, і для особистісного розвитку. Витрачаю багацько грошей останнім часом, живу не по засобах, як то кажуть.

День всіх закоханих минув в атмосфері взаємної закоханості, підтримки та пристрасності. Провела його, звичайно ж, з Ним. І заснула в його обіймах. І зранку сказала йому "Доброго ранку, жирбік"))) Поправився просто мій мужчинка на 3-4 кг, тому так і називаю)))

Його голубі-голубі оченята не дають мені спокою ні вдень, ні вночі. Я їх щодня бачу, не можу до кінця пізнати і досі, але і вночі вони мені сняться, такі блакитні і морські.

Чекаю-не дочекаюсь, коли вже ми будемо жити разом. Тільки Він і Я. Тільки ми двоє. Тільки наш необмежений простір, хоча ні, фактично обмежений, бо це буде квартира, або шо там, а теоретично...безмежний. З ним простір справді безмежний.

Їм багато шоколаду і перцю чілі. Більше сплю та відпочиваю. Інколи п"ю пиво або віскі з льодом. Завжди курю свої тонкі сигарети...

Щодня все більше і більше переконуюсь в силі його кохання. Він це доводить і словом, і ділом. Переживає за мене, опікується мною та ніжить. Я як скляна лялька в його руках, яку не дай Боже впустити, бо розіб"ється на тисячу шматочків. І він мене береже. Притримує те безцінне скло, як зіницю ока.

А ще читаю збочені анекдоти та статті в інтернеті. Та бо інші шось не трапляються. Всі про Вовочку-дурника та про секс у всіх його проявах. Один анекдот мушу написати, бо сильно він мені подобається.

Старая бабушка пришла в милицию давать показания как свидетель о нарушении гражданского порядка. Говорит: "Иду я значит с рынка, смотрю - кусты шевелятся, я туда, смотрю - ебу*ся. " . Гражданин милиционер, естественно, говорит - бабуля, так нельзя выражаться, это ж все в дело идет, не ебу*ся, а сношаются. Ну ладно, бабуля говорит. "Иду я значит с рынка, смотрю - кусты шевелятся, я туда, смотрю - сношаются, пригляделась - ебу*ся"))))

Отакі помідори.

Недовгого очікування весни всім та хорошого настрою!!!

Отак 2012 наступив, вже перший місяць з нього минув, а в мене до сьогоднішнього дня не було визначеності щодо того, що я буду робити в цьому році, яку свою давню мрію здійсню і яких цілей буду добиватись. Проте, сьогодні прийшло саме по собі усвідомлення того, що робити щось треба, і треба "накидати" хоча б приблизний план того, що я буду робити і чим буду займатись.

І так, почну.

1. НАРЕШТІ зробити "Карту мрії" - велику, на пів-стіни, з гарними ілюстраціями і чіткими бажаннями. Багато людей кажуть, що це справді діє. І я згідна, так як самонавіювання - шалена сила.

2. НАРЕШТІ зробити собі закордонний паспорт. Збираюсь от уже третій рік, і ніяк руки не доходять.

3. НАРЕШТІ почати відкладати хоч якісь гроші з заробітної плати - байдуже, на що, але щоб у мене завжди був окремий бюджет, який рано чи пізно мені знадобиться. Як мінімум, на якісний відпочинок.

4. Зібратись з силою волі і просто з силою і поїхати цього літа відпочивати за кордон. Паспорт у мене вже буде, гроші відкладені також будуть. Аж соромно - майже 21 рік мені, а я так ніде і не побувала в своєму житті, окрім рідної України. Хочу поїхати або в Болгарію, або в Туніс, Хорватію або Туреччину. Звичайно, не сама, а тільки з коханим.

5. Нарешті зібратись і розповісти все відверто і щиро мамі. Я не можу більше обманювати. Мене мучить совість. Досить.

6. Накупувати собі багато-багато платтячок і гарних босоніжок, і ще різних бантиків на волосся.

7. Гучно, але у вузькому колі найближчих, відсвяткувати свій 21-ий день народження, що у березні.

8. Отримати диплом бакалавра практичної психології, вдало захистити бакалаврську роботу - і поступити в магістратуру.

9. Відсвяткувати день Валентина у цьому році хоч один раз по-людськи - з Ним поряд, з вином і смачними італійськими макаронами з соусом песто. Подарувати щось інтимно-сопливе, і цілуватись, цілуватись, цілуватись...

10. Працювати на роботі, працювати над собою, працювати в університеті, працювати вдома..

Поки що все. Далі буде.

На сьогодні мені приснився дуже поганий сон. Колись десь я чула, що сни з четверга на п"ятницю збуваються. Мені снилось, що я його втратила. Він пішов від мене, він повернувся до неї - до своєї, ще поки що, дружини. Я прокинулась в такому жахливому стані, що це не передати словами. Серце скажено билося, поміряла тиск - дуже високий, вся в мокрому поту. Я не могла собі в голові вкласти, що колись він може бути не поряд зі мною. З ним я вирішила цю тему не обговорювати. Бо я занадто ним дорожу і ціную його, щоб він про це знав.

Коли на хвилинку уявляю собі, що цей сон здійснився, в мене мимовільно навертаються сльози і серце починає лупити в грудях. Я плачу, хоча знаю, що все добре, і він зі мною, і він мене кохає. Він каже, що ніколи їй цього не пробачить, цю зраду і образу. Але, чомусь до кінця я не можу в це повірити. Все-таки, 20 років прожили люди разом, у них дитина спільна, яка дуже хоче воз"єднання сім"ї, та і вона, та зрадниця, вже шкодує про свій вчинок і хоче миритись. Правда йому про це не говорить, бо ж горда. Тільки через сина передає і нятякає. Я дуже боюсь, щоб він не зламався, і не піддався. Єдине, що я можу робити - так це просто вірити йому на слово і якимось чином все більше і більше прив"язувати його до себе. Жодних гарантій. Це так страшно...

На роботі я застудила собі спинний нерв. Була на лікарняному 4 дні. Завтра знову на роботу, а ще так не хочеться. Сесія триває. Практику здала на оцінку "відмінно", хоча на самому захисті не була, так як ходила по терапевтах-невропатологах-аналізах-рентгеноскопіях-аптеках і таке інше.

Вже напевно треба мені нарешті наважитись і розповісти про свої відносини мамі. Рано чи пізно вона все одно дізнається, а ми вже не перший місяць разом - скоро 8 місяців буде - ображатись мама на мене потім буде, що я так довго мовчала і приховувала.

Все мені після цього сну відійшло на другий план. Хочеться бути з ним кожну секундочку, щоб, не Дай Боже, в хвилини моєї відсутності, щось кардинально не змінилось - в негативний для мене бік. Але це неможливо, на жаль. В нього робота, в мене навчання і робота...А так хотілось би...

Я буду боротись, якщо потрібно буде, до останнього. Я його не віддам їй. У неї є великий козир - дитина - у мене є свій великий козир - вірність і турбота, кохання і ніжність, підтримка і розуміння.

"Життя іде - і все без коректур..."

Настала довгожданна зима - і зовсім не тішить. Снігу як не було, так і нема, падають дощі, плюсова температура, слякоть і болото - фууу, моя найнеулюбленіша погода. 17 грудня в мого коханого день народження. Я так і не вигадала, що йому подарувати, тому буде банально - замовлю торт і подарую гроші. А ще приготую все для свята його. На Новий Рік напевно куплю йому якийсь класний светр.

Вчора купила собі 2 чорні плаття. Одне - спешл фор Новий Рік, а інше так - за компанію. Ще купила собі одну книжку в свою колекцію праць Зігмунда Фройда - "Тотем і табу", але ще не встигла прочитати. Мій лавлі в неділю приготував мені офігенні макарони по-італійськи, і чекав мене, золотий, з роботи, без мене не їв, шоб ми разом поїли.

Останнім часом у мене буває враження, що мені нема куди рухатись. У мене є коханий, я відносно успішна студентка, я маю мінімальну роботу, я маю дорогоцінний час на себе і для себе... Що далі???

Нє, зрозуміло, що добиватись завжди є чого... Просто на даному етапі життя я ще поки не знаю чого.

Я занадто багато думаю, коли треба і не треба. )))

Гарної і незабутньої зими всім!!!

А завтра вже зима... Хм, щоразу дивуюсь - як швидко і невпинно час біжить вперед...  Скоро випаде сніг, стане холодно, вечори почнуть наступати раніше і будуть тривати довше, буде засліплювати очі біла перина і ехо від крику буде йти на всі округи.

В університет не хожу, в мене зараз практика. Бакалаврську не пишу, тому шо мені лінь, натомість дивлюся "Секс у великому місті" - вже шостий сезон переглядаю. П"ю каву, їм шось смачненьке, планую все, що чекає мене попереду, і святкування Нового Року в тому числі. І з всього святкування на сьогоднішній день я з впевненістю можу сказати тільки одне - я буду з Ним, і це буде найкращий Новий Рік в моєму житті.

А ще робота, на якій інколи добряче компасують мозок. А ще дуже багато витрат. А ще інколи сварки з мамою. А ще інколи сон до 2 години дня. А ще інколи живильні маски на обличчі і на волоссі. А ще інколи пориви пристрасті і бажань.

Останнім часом я задумувалась про красу, розглядала все навколо, і пробувала знайти для себе особисто якісь критерії краси нашого часу. І мені це вдалось. Для більшості сучасної молоді (саме до цього контингенту я і відношусь) краса полягає в дорогих речах, які інколи страшенно без смаку комбінуються, але всі закривають на то очі - то ж дорого, а значить красиво і круто; краса для сучасної людини - в рівні оголеності тіла, в кількості косметики на цьому тілі, в кількості пірсингів і тату.  Для мене краса в іншому - в щирості посмішки, в ямочках на щоках, в блиску очей, в природньому кольорі волосся і в інтелекті.

Може я не з цієї планети, але для мене це так. І для мене набагато важливіше, щоб поряд були справжні люди, які не зрадять і не затопчуть тебе, ніж наманікюрені "красавіци і красавци", які завтра можуть продати тебе за баночку лаку для нігтів нового тону.

"Не там красу шукаєте" - хочеться кричати...

Не втомилась і не втомлюся писати про Нього... Людина, яка стала сенсом мого життя. Людина, яка робить мене щасливою. Людина, яка здатна майже на все, щоб бачити мою усмішку. Людина, яка терпить мене і мої зай*би. Людина, яка офігенно рибалить, керує машиною, роздумовує, говорить, цілується, кохається, відчуває... Офігенна людина. Найкраща людина. Це про Нього.

П. С. Скоро Новий Рік. Це класно.

П. П. С. Повернувся привид минулого. Олександр. Хоче побачитись - дуже хоче - як я можу розуміти з його настирливості і постійності в моєму житті. А я не хочу. Бо в мене нове життя, де нема місця йому.

Чудова ніч... Я, Він... Тільки двоє на зйомній квартирі... Коньяк та імпортні десерти... Надтонкі презервативи і Мальборо...

Більше нема що додати... Люблю його...

А ні, ще гаряча ванна... і запах сливи з ваніллю...